Перейти на мобільну версію сайту


13.05.2016

ЖИТТЯ - ТАКА ШТУКА

У номінації «Проза» оповідання «Життя – така штука...» надіслала Анна Мартиросян, 6-класниця Заліська-2 ЗОШ І-ІІІ ступенів Гуменецької сільської ради об’єднаної територіальної громади.
До конкурсу «Літературна кав’ярня» дівчинку підготував учитель української мови та літератури, керівник літературної студії «Бригантина» Кам’янець-Подільського районного Будинку школяра, що працює на базі мартиросян аннаЗаліської-2 ЗОШ  І-ІІІ ступенів Василь Петрович Цимбалюк.

* * *
- Мамо, я так хочу в ліс! Давай завтра підемо! Добре?
- Ні, - немов відрізала мама.
- Чому ти не хочеш?! – пхинькаю я.
- Я не піду з тобою до тієї пори, аж поки ти не станеш найкращою моєю донею. А тобі до цього ойо–йой як далеко!
- Я хочу в ліс! У ліс!.. Катя казала, що й гриби з'явилися. Вона ходила з мамою.
- Катя ходила, а ти не підеш. Ти вже стільки років не можеш запам’ятати всього кілька маленьких слів! Ніяк вони тобі не даються.
- Мамусю, - хитрую я, - я тебе так люблю. Ходімо завтра по гриби. А хочеш я скажу всі ті слова. Не віриш? Чесно, що скажу.
- Якщо так, то не треба. Але пам’ятай: слово твоє має бути міцним. І щирим! Затямила?
- Авжеж! Хіба я безголова?
Ліс зустрів нас пташиним щебетом. Тисячі зеленавих парасольок–дерев збіглися довкруги, ось вони вклоняються нам, гостинно запрошуючи до покоїв. Сонечко щойно прокинулося, позіхає, шле перші привіти всьому світу, в тому числі й нам із мамою, цим чарівним берізкам, красуням-соснам, струнким грабам і дубу–велетню, підійшовши до якого, я, як і завжди, починаю міряти його товщину своїми ручиськами.
- Один, два... п’ять цілих і половинка. Мамо, а дуб зовсім не потовстішав. Такий, як і був.
- Скільки йому вже рости? Він виріс. Це ти мала, тому й ростеш, а дуб вже сохнути он збирається, - показує мама на гілку, що попрощалася навіки з кольором життя.
Ми пройшли вглиб лісу. То тут, то там піднімали голівки козарики, красноголовці, сироїжки, рідше - білесенькі (так мама ніжно називає білі гриби). Тихе полювання набирало обертів. Це так було цікаво!
Згадуючи вчорашній день, я, перевіривши, щоб мами не було поряд, починаю, присівши біля біленького:
- Добрий день, грибочку білий, чи не бажаєш розлягтися у моїй корзині? Не бажаєш? Ну, будь ласка. Дякую!
Дивина! І грибочок задоволений, і на серці в мене така радість! І чого це я так не любила цих слів?
... Кошик був майже повний. Щось мами не чутно, не перегукується давненько вже.
- Ма–а–мо–о! – щосили кричу я, що аж грибочки перелякалися в корзині.
Тиша...
- Де–е ти–и, маму-у-сю?! – знову я на всю Іванівську. - Відгукнися, будь ласка.
Мама не відгукується. Я починаю звичне – плачу. Не як артистка, а таки по-справжньому ридаю.
А мама не йде... Плач мій переходить у голосіння.
- Це що тут за плачі такі в моєму лісі? – почула я грубий чоловічий голос.
Глянь, а то ж дядько Микола – лісник, що живе від нас в іншому кутку села.
- За ким плачемо, красуне? – повторив лісник.
- За мамою... я загубилася...
- Не плач. Мене в дитинстві губили разів зо сто. Зараз ми знайдемо твою маму.
Дядько Микола дістав зі своєї сумки якусь свистульку і - я ніколи не чула такого звуку!
- Ходімо на вихід, до дуба-велета, мама туди обов’язково прийде, почувши наш свист.
Лісник кілька разів скористався свистулькою, дав і мені. За хвилин десять прибігла захекана мама.
- Доню! Як ти? – міцно-преміцно обняла мене.
- Нічого. Боялася вовків. Якби не дядько Микола...
- Спасибі вам, Миколо Степановичу.
- Немає за що, - відповів лісник.
Мені було тяжко казати гарні слова людям, але погляду маминого не витримавши, я все ж таки спромоглася:
- Дякую  вам, дядьку!..
- Будь ласка. Рости здорова, принцесо. Може, колись ще й невісткою будеш... Життя – така штука!

Теги: літературна кав’ярня, Анна Мартиросян, ГО "Територія розвитку"

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.