Перейти на мобільну версію сайту


24.06.2016

РЯТУВАЛИ ЖИТТЯ МАНЮНІ

левченкоОповідання «Рятували життя» прислана на конкурс Олена Левченко. Дівчина закінчила Залісько-2 ЗОШ І-ІІІ ступенів, нині навчається в Кам’янець-Подільському медучилищі. До конкурсу юнку підготував учитель української мови та літератури, керівник літературної студії «Бригантина» Кам’янець-Подільського районного Будинку школяра Василь Цимбалюк.

* * *

Тихе надвечір’я пахло медом. Сонце всідалося за горою, багрянцем розмалювавши захід, а ластівки вправлялися у вищому пілотажі. Кіт Мордасько був пильним, як чекіст, хижо кидаючи очима в сторони зі свого сховку.

Ластівка Манюня останній раз вилетіла з хліва, де була її хатка, за хробачком жовторотій дітлашні на вечерю.

Кіт Мордасько був пильним.

Манюня летіла назад. Слизький черв’як упав із рота, ластівочка – за ним, але кіт Мордасько був пильним...

Крик Манюні різонув моє серце! За секунду я була поруч.

- Кинь! - був наказ.

Але кіт, вхопивши пташечку за крило, вп’явся гострими зубиськами в нього. Манюня завмерла, я сполотніла.
- Кинь, Мор-р-р-дасю! - проричала розлючено.

Шкодник розкрив рота, вжалений криком; пташка, падаючи, намагалась злетіти, але...

Я підняла Манюню. Біля мене вже стояли дідусь із бабусею та моя старша сестричка, з якою ми – нерозлийвода. Пташку рятували всі. Промили горілкою ранку, змастили цілющою маззю, наклали жгута і забинтували. Манюню поклали в гніздо; малих годували крихтами і черв’ячками.

Кожного дня ми з сестрою робили пташці перев’язку. І настільки це було великим святом у нашому житті, що ми говорили лише поглядами. Ми рятували життя Мамі маленьких ластів’ят. Ми були справжніми героями. Зрештою, щось корисне буде і від нас у цьому шаленому, якомусь до кінця незрозумілому світі. Ми увечері про це говорили і нашій матусі по телефону за тисячу кілометрів. Голос її був сповнений любові, ніжності, а водночас - гордості за своїх сонечок:

- Я вас люблю, мої дорогі. Почекайте ще трішки, і ми, зрештою, будемо знову разом.

- Ми дуже цього хочемо! - водночас сказали вдвох.

Пройшов час. Крило зажило. Манюня вивела в люди своїх пташат. Он одне із них зависло у високості, насолоджуючись музикою крил.

Кіт Мордасько більше ластівок не чіпав. Злякався, мабуть, на все життя мого крику. Перекваліфікувався на горобців. Частенько ганяв ненажер, що прилітали на подвір’я поласувати пшеничною чи кукурудзяною дертю, залишеною курми.

Дідусь після того випадку, вічно щось майструючи, частенько наспівував під ніс:

Ластівка гніздечко звила в стрісі.
А вівчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм...
А мій погляд тоді стрімко летить туди, де ластівка гніздечко звила.

Теги: літературна кав’ярня

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.