Перейти на мобільну версію сайту


22.04.2016

ПОСВЯТА У РИБАЛКИ

Ілля Сьомко навчається в 4 класі Залісько-2 ЗОШ І-ІІІ ступенів Гуменецької сільської ради об’єднаної територіальної громади. На конкурс «Літературна кав’ярня» хлопчик надіслав оповідання «Посвята в рибалки», підготуватися до участі йому допоміг учитель української мови та літератури Василь Петрович Цимбалюк.

* * *
Мій дідусь – затятий рибалка. Ти його хлібом не годуй – дай лиш посидіти над ставом чи річкою. Вихідних дід чекає мов Ілля Сьомкосвята... А цієї суботи взявся за мене:
- Ну, що, онучку дорогесенький, поїдемо на рибалку? Колись же треба починати...
- Не хочу ніякої рибалки,- впираюся, як завжди. - Я йду на футбол.
- Е, ні, так не годиться. Футбол кожен день – зачекає,- сердиться дід, а потім із притиском: - Твій дід - рибалка?
- Рибалка,- кажу.
- А батько твій?
- Затятий також.
- От і негоже тобі не бути рибалкою.
- Добре, дідусю, хай буде по-твоєму. Я ж тебе знаю як п’ять пальців – не відчепишся... Як реп’ях.
Зранку, загрузивши у буса рибальське начиння, їдемо до ставка. Над ставом клубочаться хмарки туманцю, червонющий диск сонця вибігає з-за лісу, вітаючи всіх довкола з чудесним літнім ранком.
Ми з дідом зарядили вудочки, поплювали тричі на черв’ячків.
- Ловись, рибко, велика й маленька,- майже одноголосно сказали ми.
Риба не ловилася. Навіть кльову ніякого не було. Дід, побачивши мою нетерплячку, заговорив:
- Рибалка – діло тонке. Тут потрібне терпіння. Не нервуйся, кльов сьогодні буде – календар рибалки брехати не любить.
І справді, через півгодини дідусь уже поклав чималого карасика в кошик Потім ще одного, ще... Нарешті клюнуло в мене. Серце моє затріпотіло, настрій поліпшився вмить; покльовка маленька, більша. А там і не стало поплавка.
- Тягни, рибалочко! - вигукнув дід.
Я потягнув вудку на себе, вудлище зігнулося (серце стукотіло, мов навіжене!), і я витягнув чималенького карася.
- Ура!..
Дід кинув прикормку, кілька разів міняв наживку: то мамалигу, то картоплю, то горох, то куплене тісто... У кошику вже плюскалось зо два десятки карасиків, кілька славненьких коропчуків. Після дванадцятої кльов як обрубало.
- Ну, що ж, онученьку, - почав дід,- сьогодні ти став рибалкою. Але ще не зовсім справжнім.
- Що значить не зовсім?
- Щоб стати справжнім, маєш весь наш улов... випустити назад.
- Як? - це я.
- А так! Такий закон справжніх рибалок.
Я взяв кошика, відкрив дверцята... З якою радістю рибини покинули тюрму!
- Тепер я справжній рибалка, діду?
- Тепер справжній.
- На другу неділю знову поїдемо?
- Авжеж! Ми ж справжні рибалки з тобою, хлопче... Зловимо отаке-е-енного коропа! - дід розтягує руки на півтора метри.
- Діду, а це правда, що рибалки добряче прибріхують?
- Чому зразу прибріхують? У них просто від щастя втрачається почуття міри, вони трішечки перебільшують.
Дід міцно притис мене до себе. Серце моє співало – мені давно не було так добре...

Теги: літературна кав’ярня, Ілля Сьомко

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.