Перейти на мобільну версію сайту


13.07.2012

З ОДНІЄЇ ЧАСТИНИ, АЛЕ ПО РІЗНІ СТОРОНИ БАРИКАД

Вчинок солдата строкової служби Навчального центру підготовки інженерних військ Вадима Кирилюка зробив його справжнім героєм. І це при тому, що минуло лише 2 місяці, як Вадима призвали на військову службу...
Лишень уявіть таку картину: у глуху ніч на тебе стрибає невідомий у масці з ножем у руках. Напевне, у такій ситуації будь-хто із нас просто-напросто розгубився, запанікував. Тільки не Вадим!..

Такого зухвальства, яке сталося 8 липня, близько 02.00, Кам’янець-Подільський ще не знав. На полігоні факультету військової підготовки К-ПНУ ім.І.Огієнка на чатового було скоєно збройний напад. Як згодом з’ясувалося, нападникомВадим Кирилюк виявися 26-річний мешканець Києва. До речі, як і чатового, його звати Вадим.
Окрім скупих повідомлень з боку правоохоронців, нам вдалося розвідати, що нападник до моменту скоєння злочину працював у одній із фармацевтичних фірм.
Але ж звідки мешканець столиці дізнався про наш склад вибухонебезпечних матеріалів? З’ясувалось, цей хлопець у 2008 році проходив військову службу саме у нашій військовій частині. Дехто з офіцерів його добре пам’ятають. Пригадують, що він був хорошим солдатом, освіченою людиною, дисциплінованим.
А ще з неофіційних джерел нам вдалося дізнатися, що нападник Вадим любив читати, захоплювався історією та (увага!) теорією тероризму. Цікаво, що у нього навіть був розроблений план на випадок, якщо він потрапить у в’язницю. За гратами він мав намір вивчати іноземні мови, історію та багато читати. Отож, схоже, що мрії здійснюються, навіть, коли мова йде про в’язницю.
Нападник Вадим приїхав з Києва до Кам’янця-Подільського за добу до нападу. Відтворив у пам’яті схему розташування полігону, а, можливо, він її склав ще під час служби, - і пішов на справу. На територію полігону заповз з безлюдної сторони, з боку річки. У кущах на крутому схилі, що неподалік військових складів, проробив собі лаз та своєрідний пункт спостереження (на фото). Заздалегідь перекусив гострозубцями ряди колючого дроту та став вичікувати слушного моменту. Все було розраховано до дрібниць.
IMG_6159.jpgВідбулася чергова перевірка постів. Нападник прорахував час, який йому потрібно витратити, щоб дістатися до охоронця складів вибухових речовин і засобів підриву. Щодо вибухівки, то її у складах вистачило, аби висадити у повітря все місто. Нападник пробрався за загороджувальну стіну і причаївся. Чатовий закінчував йти повз стіну, як боковим зором побачив, що на нього прямує невідомий у масці. Військовослужбовець навіть не встиг зняти зброю із запобіжника, як нападник ножем почав наносити йому удари. Всього нападник Вадим завдав своєму тезці чотири ножових поранення. Солдат виявився міцним, підготовленим як фізично, так і психологічно. Також взнаки далось доармійське захоплення спортом, зокрема, рукопашним боєм. Чатовий дав відсіч злочинцю. Останній почав тікати. Солдат намагався вистрілити у правопорушника, але поранена рука не дозволила вправно скористатися автоматом. Чатовий Вадим одразу сповістив про напад на пост у вартове приміщення. Звідти надійшло повідомлення до правоохоронців та медиків швидкої допомоги. Нападника почав переслідувати наряд караульних, які IMG_6160.jpgприбули на допомогу. Вони помітили його, коли той опинився за огорожею (зловмисник почав світити ліхтариком, щоб знайти свій рюкзак). Солдатам вдалося його наздогнати, коли він намагався вибратися з річки Мукша.
Коли наряд витягнув зловмисника з Мукші, юнаки побачили, що у нападника у двох місцях перерізане горло. Він благав про допомогу. Такі обставини, що трапилися з нападником, народили декілька версій. Мовляв, коли він почав тікати, то зачепився за колючий дріт й отримав характерні порізи горла. Друга версія - він сам собі перерізав горло. Зробив це як справжній самурай. Проте остання версія одразу відпала, оскільки свій ніж злочинець втратив під час сутички із чатовим Вадимом. Та й навіщо різати горло, а потім просити допомогти.
Не все гаразд і з першою версією. Нападник тікав через ворота, а не через колючі перешкоди. Та й порізи характерні саме для леза, а не колючого дроту.
Отож, можливо, нападник діяв не сам і не для себе? Чи розглядають цю версію правоохоронці?..
Ще що цікаво. Зловмисник ретельно готувався до нападу. В його рюкзаку знаходився паспорт, кожна сторінка якого була заламінована (захист від вологи). Також правоохоронці знайшли там пристрій для безшумного ведення вогню (глушник) для автомата, плащ-намет, порваний дротом (він його застеляв, аби не зачепитися і не поранитися). А ще - великий пакет тютюну з домішками перцю (для того, щоб замести сліди, на випадок, коли до його пошуку залучать собак), скотч, мотузку, чистий цивільний одяг та взуття, квиток на потяг до Києва, чеки з магазину та листок із кодами. Від чого ці коди – достеменно невідомо. Можливо, саме від сигналізації військових складів...
Пораненому чатовому в міській лікарні зашили рани та відправили на подальше лікування до військового шпиталю. Нападника ж забрали у реанімаційне відділення, куди одразу приставили охорону. Зловмисник почав стверджувати, що не збирався шкодити чатовому, а лише прагнув зв’язати його та відібрати зброю. Тоді логічно постає запитання, навіщо було йти на чатового з холодною зброєю, коли були такі «мирні» наміри?
Змоделюймо ситуацію. Нападнику вдається нейтралізути чатового. Він за допомогою зброї та глушника без будь-яких IMG_6171.jpgпроблем розправляється з іншими караульними. Тоді у руках нападника, окрім декількох автоматів, опиняється доступ до складів з вибухонебезпечними матеріалами...
Батьки нападника, щойно дізнавшись про витівку сина, разом зі старшою сестрою та столичним адвокатом прибули до Кам’янця.
Спочатку проти затриманого було порушено кримінальну справу за ст.187 ч.3 ККУ (розбійний напад), але коли вже слідчі зібрали речові докази, то порушили справу за ст.262 ч.3 ККУ (викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем), санкція якої передбачає позбавлення волі від 10 до 15 років.
Завдяки професійним діям військовослужбовця Навчального центру підготовки інженерних військ солдата строкової військової служби Вадима Кирилюка, спроба заволодіти зброєю не вдалася. За цими скупими офіційними словами стоїть мужність нашого українського солдата!
За мужність та проявлений героїзм під час несення вартової служби та припинення спроби нападу на об’єкт, який охороняється, солдата Вадима Кирилюка представлено до державної нагороди - орден «За мужність» ІІІ ступеня. Також нагороди чекають на начальника варти, старшого лейтенанта Віталія Роговського та наряду солдатів, які затримали правопорушника, Олега Махмутова та Ярослава Іваненка.

Для довідки. Вадим Кирилюк народився 24 серпня 1988 р. у с.Авратин, Волочиського району. Батько, Сергій Іванович, оператор котельні, мама, Вікторія Андріївна, вчитель початкових класів. Призваний на військову службу 24 квітня. Вадим полюбляє з друзями грати у футбол, співав у хорі, любив стріляти у шкільному тирі. У змаганнях зі стрільби займав призові місця. Також захоплювався пригодницькою й історичною літературами, зачитувався книжками про Велику Вітчизняну війну.
Вадим дуже товариський і доброзичливий, має чимало друзів і в селі, де жив, і в університеті, де навчався, і в підрозділі, в якому проходить службу. До служби працював вчителем фізики та інформатики у школі в с.Федірки Волочиського району.

Теги: кримінал, замах на вбивство, Вадим Кирилюк, військові, військова частина

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.