Перейти на мобільну версію сайту


20.04.2012

ШЛЯХ ДО ГРАБЕЖУ ПОЧАВСЯ З ДОЗИ

Правду кажуть, що наша доля – наших же рук справа. Це ж як потрібно не любити себе і власне життя, щоб згубити його у такому ранньому віці? Важко зрозуміти… Але існує межа, переступивши яку, перестаєш належати собі, перестаєш контролювати власні вчинки, зрештою, бути людиною поступово перестаєш. Межа ця – наркотики.
Віта росла чемною дівчинкою, слухалася батьків, займалася спортом. Не відомо, з якого часу все пішло на перекіс, та одного ранку тато з мамою прокинулись і вирішили, що дитину їм просто-на-просто хтось підмінив. Дівчинка курила травку! З тієї пори у стосунках між батьками і рідною кровинкою ніби щось надламалось, і стіна непорозуміння стала ще більшою. Віта вирішила шукати людей, які зрозуміють. А хто це зробить краще, як не такі ж як і вона?
Заміж дівчина вийшла за такого ж як і сама наркомана. Потихеньку наркотики затягували у свої міцні обійми: Віта сама вживала й іншим продавала. Навчилася робити дозу. Уроки хімії, які в школі були нудними та нецікавими, у дорослому житті виявилися вкрай необхідними.
Віту добре знали в певних колах, до неї за черговою дозою, як за свяченою водою в церкву, сходились наркомани з усього міста. Але «лавочку» швидко закрили правоохоронці…
Щире каяття у судді, молодий вік та бажання виправитися вплинули на суддю, який за ч.1 ст.309 ККУ (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту) присудив дівчині 1020 грн. штрафу.
Віта виходила із зали суду з чітким наміром покінчити з наркотиками. На дворі весна, все цвіте – краса. «Треба радіти життю, а не губити його», - подумала дівчина. Та за день-другий чіткі переконання розвіялись, мов дим. Старі дружки наручники_девушка.jpgспокою не давали.
-    Вітка, ти що з дуба впала? Сезон наближається! – говорили їй. – Слухай, не кумарь, поїздимо по селах, пошукаємо маку. А не хочеш тут світитись, то давай до нас у Хотин. Хата вільна, роби що хочеш.
Довго вмовляти Віту не довелось, тим паче, що наркотики вже так затягнули, що самої травки було замало. Організм вимагав чогось більшого, сильнішого. Не вгледілась, як підсіла на голку…
Не пройшло й кількох місяців від вироку суду, а колишня підсудна знову взялася за своє. У Хотині, куди приїжджала на запрошення приятеля, влаштувала наркопритон. За кілька днів про «хату» знали всі, кому треба. Віта ж, як майстерна господиня на кухні, варила. Ні, не борщ, а чергову дозу.
Потім у залі суду дівчина пояснювала, що збувала виготовлений власноруч наркотичний засіб знайомим за гроші, однак кошти брала не для отримання прибутку, а щоб придбати наркотичну сировину для себе і знайомих. Такий от міні-конвейєр.
Суд, наче холодний душ вранці, знову подіяв на Віту. Вона на мить прокинулась від того дурманного сну, щиро каялась, плакала, просилась, що більше ніколи так робити не буде. І з наркотиками вона чесно-пречесно покінчить раз і на все життя!
Хто не знає наркоманів, той вірить у такі щиросерді зізнання, каяття і обіцянки стати на шлях виправлення. Повірили і в суді, але на половину. В тюрму не посадили, врахували молодий вік дівчини. «Зрештою, - подумали судді, - зіпсуємо долю, а може Віта й справді стане на шлях виправлення…» Та, коли доля зіпсована, важко без сторонньої допомоги знайти цей шляхи.
Другий суд, на якому побувала Віта в якості підсудної, визнав її виною у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309 та ч.1 ст.311 (всі пов’язанні з наркотиками – прим.Ред.) та призначив покарання з іспитовим строком три роки. Виїжджати за межі країни протягом встановленого терміну їй заборонялося, а обов’язком стало періодична відмітка в кримінально-виконавчій інспекції.
Два роки дівчина трималась як могла, межу закону намагалася не переступати. Звичайно ж, з наркотиками не зав’язала, але все, що робила, - то тільки для себе. Одного разу настав момент, коли навіть і для себе не було з чого зробити. Гроші закінчилися, друзів у таких випадках немає, а від чергових ломок біль був таким нестерпним, що не хотілося жити.
... Розлючена на весь світ, Віта вилетіла з дому на двір. У голові роїлася лише одна думка: «Де знайти грошей?»
За кілька кроків запримітила двох щебетух. Гарно одягнені, нафарбовані, безтурботні. Йдуть, про щось своє балакають, регочуться. Віту секунда за секундою все більше наповнювала злість: на себе, своє паскудне життя, невиправдані надії… Кулаки все більше стискалися, очі перетворилися у маленькі холодні щілинки, в них з’явився невидимий досі лихий блиск. Зірвавшись з місця, Віта миттєво опинилася біля подружок, різко зірвала у однієї із них золотий ланцюжок з кулоном, і кинулась навтьоки.
Із здобиччю прилетіла до знайомого: «Виручай, терміново потрібні гроші. Ось мій золотий ланцюжок!».
- Але він розірваний, - засумнівався потенційний покупець.
- Та це я колись поспіхом знімала, от і розірвала. Ти що думаєш я вкрала чи як? – Віта знову починала злитись.
- Та ні, Віто, чого ти заводишся, вірю я тобі.
Отримавши необхідну суму, дівчина якомога швидше полетіла за черговою дозою, щоб врешті втихомирити звіра, що сидів у ній.
Розслаблена та задоволена від отриманої порції наркотиків, Віта лежала у ліжку і розмірковувала, що знайшла непоганий спосіб діставати гроші на чергову дозу. Про наслідки, до яких він може призвести, навіть не думала.
За кілька днів Віта пограбувала ще пару студенток, з яких у такий же спосіб як і раніше, зривала золоті ланцюжки з кулонами.
Сівши на лаву підсудних, не каялася. Не перший же раз… З цинічним зухвальством говорила, що вперше бачить потерпілих і взагалі не розуміє, як їй можуть «шити» злочини, яких вона не скоювала. На жаль, цього разу суд не був настільки милосердним, як раніше. Феміда за грабіж та його повторне вчинення (рецидив) призначила підсудній покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років один місяць. Врахували і те, що дівчина не стала на шлях виправлення за злочини, пов’язані з наркотиками.

Теги: із зали суду, наркотики

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.