Перейти на мобільну версію сайту


18.05.2012

НЕ ВСЕ ТЕ ЗОЛОТО, ЩО БЛИЩИТЬ

Ти у незнайомому місті. Тебе ніхто не знає, ти нікому не потрібен, і ті кілька перехожих, з якими можеш поговорити, навряд чи згадають тебе в обличчя, якщо ти запитаєш у них, як кудись пройти чи проїхати. Але як станеш розповідати про власне життя, хай навіть вигадане, а ще гірше – забереш у них щось цінне – тебе пам’ятатимуть так сильно, ніби ти у цьому місті прожив усе життя.
Саме така історія трапилася із 38-річною Людмилою, яка вирішила спробувати у наших краях шахрайського щастя. Накупивши прикрас, дуже схожих на золоті, жінка вирішила шляхом обману покращити своє життя. У рідному місті таке робити, напевне, не вистачило духу. Тож із Кривого Рогу, де проживала, взяла курс на захід – у Кам’янець-Подільський. Туристичне місто й гадки не мало, коли наприкінці літа на його землю ступила жіноча нога і впевненозолоті прикраси подалася до поставленої мети.
Легенда, яку придумала Людмила, була дуже простою: не шкодуючи сліз, вона розповідала про свою нелегку жіночу долю. А хто краще зрозуміє такі жалісливі історії, як не жінка, а ще ліпше – літня жінка, яка вже встигла чимало побачити на своєму віку? Здатність співпереживати у людей старшого віку особливо загострена. Цим і скористалася Людмила.
Наприкінці серпня, опинившись в одному із місцевих мікрорайонів, вона запримітила літню жіночку і, довго не думаючи, пішла у «наступ». Ніби «випадково» познайомились, розговорились, і Людмила слово за словом почала спрямовувати діалог у потрібне їй русло.
... З очей жінки раптово закапали сльози. Нова знайома, побачивши таку картину, розхвилювалася не на жарт.
- Що з тобою, дитино? - якомога люб’язніше запитала.
- Тяжке життя, не дай Бог нікому, грошей треба. А де ж їх узяти? Ось вирішила продати дещо з коштовностей.
На світ нізвідки з’являються прикраси – чоловічі перстень та браслет, ланцюжок та пара сережок. Грайливо виблискуючи на сонці, псевдо-коштовності так і притягують око. Але хіба у розпалі почутої жалісливої історії відрізниш підробку від справжніх речей?
Співрозмовниця на мить примовкає, пильно роздивляється добро на долоні новоспеченої шахрайки, думає про щось своє. Врешті не витримує, її рука мимоволі тягнеться до чоловічого персня. Майнула думка: «Такого б синові купити…», а у голос: «І скільки ти просиш за все це?»
Усе – вона на гачку. Тепер головне не сполохати. Не витираючи сліз, Людмила прискіпливо дивиться жінці у вічі, важко зітхає.
- Та що я хочу? Самі бачите, речі не дешеві. Лише за перстень колись заплатила двісті доларів, не кажучи вже про решту. Та й самі прикраси масивні, золото вищої проби! Як півтисячі доларів дасте за все це, то й віддам. А куди ж діватися? Гроші потрібні, самі розумієте, - вона знову скривилася і заплакала.
- Ну-ну, не переймайся, дитино, все буде добре, - втішала її співрозмовниця, тим часом розмірковуючи, що не такі вже це й великі гроші за дорогоцінні прикраси.
А золоті вироби на перший погляд, й справді, були гарно зробленими та схожими на справжні.
- Чекай на мене, я зараз повернуся, - випалила жінка і спритно почимчикувала до оселі.
За деякий час повернулася з грішми. Рівно півтори тисячі доларів вручила Людмилі, натомість забрала «золоті» прикраси. На прощання нові знайомі обійнялися. Щасливі пішли кожна у своєму напрямку та з власними думками – одна тішилась, що вдало обдурила та має на руках купу грошей, друга – що придбала гарний подарунок для дітей.
Щоправда, діти маму, дізнавшись про те, що трапилося, та перевіривши справжність прикрас, аж ніяк не похвалили, а одразу зателефонували в міліцію.
Людмила ж з міста їхати не поспішала. Спіймавши вдачу за хвоста, як їй тоді здавалося, через місяць вирішила в такий же спосіб прибрати до рук ще трохи чужих грошей. Придбавши на базарі дві каблучки, ланцюжок з підвіскою, ланцюжок та сережки, подалася шукати нову жертву. Остання не забарилася. Розговорившись з нею, Людмила діяла за старим сценарієм, і коли дійшла мова до сліз, а у нової знайомої на руках виявилось не так багато грошей, не розгубилася.
- Дві тисячі гривень – це мало, - зітхнула вона, згортаючи прикраси у хустинку. – Я не можу віддати все за безцінь, хоч і скрута у мене дуже важка.
- Тоді йдемо зі мною до банкомату, - не розгубилась нова жертва. – Я дам тобі ще три тисячі.
За якийсь час Людмила обміняла підроблені золоті прикраси на 5 тисяч гривень. Легкі гроші настільки затуманили голову жінці, що вона вирішила не відкладати «прокрутку» нової справи у довгий ящик, і вже наступного дня у такий же спосіб «обміняла» дві каблучки, ланцюжок з підвіскою, ланцюжок та сережки на 2000 грн.
Шахрайку спіймали правоохоронці. У суді вона щиро каялася, плакала і повторювала, що більше так робити не буде. Чи дотримається жінка слова, на разі не відомо, адже поки вона відбуває покарання у тюрмі. Потерпілим вона частково відшкодувала завдані збитки.
Людмилу було визнано у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 та ч.2, ст.190 Кримінального кодексу України (шахрайство) та призначено покарання у вигляді одного року, шести місяців позбавлення волі.

Теги: кримінал, із зали суду

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.