Перейти на мобільну версію сайту


23.03.2012

Де попрошу, а де і вкраду – як пощастить

Із зали суду

… Дві зовсім юні циганки поспіхом йшли через двори спального району міста. З вікна однієї із багатоповерхівок їх запримітив чолов’яга. Грішним ділом подумав: «Напевне, вже щось вкрали». Виявилося, як у воду глядів…
Олена все життя жила безпечно – циганська кров далася взнаки: ні постійної роботи, ні освіти. На життя заробляла часом жебракуванням, а часом й дрібними крадіжками. На місці їй ніколи не сиділося, все би їздити. Так і того дня, з дрібною дитиною на руках, подалася 17-літня матуся до свекрухи в Ярмолинецький район.
Приїхавши та побувши в гостях кілька годин, лишила онуку на бабусю, а сама подалася до старшої подружки Єсенії, що жила неподалік.
Слово за слово, подружки згадували минуле, а згадати їм було що.
- Давай завтра махнемо в Кам’янець, - запропонувала Олена. – Може вдасться чимось поживитись.
- Давай, - довго не роздумуючи відповіла Єсенія, і колежанки домовилися на котру годину вранці виїдуть з села.
О 10-й ранку наступного дня циганки вже були в місті біля центрального ринку. Де і кого обкрадати їм було байдуже, тож сіли у першу-ліпшу маршрутку та й поїхали в гущу міста. Опинилися на мікрорайоні.
Схема, за якою діяли, була проста: робити вигляд, що жебракуєш, а коли ніхто не бачить, красти все, що попадається під руки.
Подружки зайшли у перший-ліпший будинок. У під’їзді 9-поверхівки було чисто та тихо. Піднімаючись сходами, впевнено йшли від квартири до квартири і смикали за ручки дверей в надії, що якісь та й будуть незачиненими. Вперше ніби поталанило: двері відчинилися, та на порозі стояв молодик.
- Що шукаєте? – запитав із цікавістю.
- Подайте Христа ради, - вмить скривилися обличчя циганок.1.jpg
Хлопець пішов на кухню, виніс хліба, кілька огірків та помідор і зачинив перед носом прохачок двері.
Спакувавши подаяння у торбу, циганки вирішили не здаватися і довести справу до кінця, тим паче, що попереду «неперевіреними» залишалося ще дві квартири. В останній пощастило: двері відчинилися, а на порозі нікого не було.
Олена шуснула у квартиру, а Єсенія залишилась «на шухері».
50-літній пенсіонер порався на кухні, щось наспівуючи собі під носа. Про те, що в квартирі вже хазяйнують непрохані гості, навіть й гадки не мав. Тим часом Олена робила свою справу: в одній із кімнат на поличці миттєво запримітила золоті прикраси (обручку, перстень та ланцюжок з хрестиком). Схопивши чуже добро в руку, пулею вилетіла з квартири.
- Побігли, - смикнула за руку подружку, і обидві погупотіли сходами вниз.
… У квартирі гупнули двері. «Хтось, певне, прийшов», - подумав пенсіонер. Вийшовши з кухні побачив, що вхідні двері були незачиненими.
- От роззява, - сказав сам до себе чоловік і замкнув двері на ключ. За кілька хвилин, зайшовши до кімнати та побачивши, що зникли золоті прикраси, зрозумів, що він не тільки роззява…
Тим часом прохачки шукали нову жертву. Ще одна 9-поверхівка через кілька дворів ззовні була вкрай пристойною і видно було ще здалеку, що люди тут живуть не бідні. Циганки ринулись до першого під’їзду, але там чекала невдача – двері були зачинені на кодовий замок. Спроби підібрати код виявилися невдалими. Тож довго не гаючи часу, крадійки подалися до наступного під’їзду. Тут пощастило набагато більше: були відчинені не лише двері під’їзду, а й однієї з квартир на другому поверсі.
Мама з донькою готували обід на кухні, а син дивився телевізор у спальні. Олена заглянула в коридор, Єсенія тим часом притримувала двері, щоб бува не гримнули.
У коридорі на тумбочці для взуття лежала жіноча сумка, з якої стирчав гаманець. Акуратно діставши здобич, Олена навшпиньки вийшла з квартири. Появу циганки так ніхто і не замітив, пропажу гаманця, як і незачинені на ключ вхідні двері, господарі виявили лише через кілька годин.
Тим часом циганки сіли у першу-ліпшу маршрутку, дістали гаманець і заходились перевіряти його вміст. Здобич була чималою – 200 доларів та 3000 гривень. Гроші дівчата забрали, а гаманець, в якому ще була купа пластикових карток, засунули між сидіння маршрутівки.
Справу було зроблено, можна було повертатись додому. На що витратять вкрадене Олена з Єсенією довго не роздумували, звичайно, на їжу, одяг та розваги. Накупивши модного вбрання, Єсенія купила ще й мобільний телефон. А Олена попросила свекруху, щоб та здала у ломбард викрадене золото. Звичайно, набрехала, мовляв, прикраси власні, але що поробиш, - скрута, немає за що жити, та й квиток треба до Херсона купити, провідати чоловіка, який там на заробітках. Яка ж мати відмовить, коли заходить мова про її сина?
2000 гривень, які отримала за золоті прикраси, Олена витратила знову на власні потреби. Правда, таки купила квиток до Херсону. Але туди так і не потрапила: разом з напарницею їх затримали правоохоронці.
Неповнолітня Олена одразу ж зізналась у скоєних крадіжках. Зізналась і її старша подружка, та до неї суд був більш суворим. Єсенія, як виявилося. Ще й мати трьох дітей, яку позбавили батьківських прав, на момент вчинення злочину мала за плечима судимість та якраз відбувала покарання (умовне позбавлення волі терміном на один рік).
Тож Олені, враховуючи те, що вона щиро розкаялась у вчиненні злочину, має малолітню дитину, сама вдруге вагітна, та її родичі відшкодували частину збитків потерпілим, суд призначив покарання у вигляді позбавлення волі зі звільненням її від відбування покарання з іспитовим строком на два роки.
А от Єсенії, враховуючи рецидив, суд визначив покарання ха сукупністю вироків у вигляді трьох років і одного місяця позбавлення волі.
Золоті прикраси та гроші повернули потерпілим. Тепер вони добре слідкуватимуть, зачинені двері їх квартир чи ні…

Теги: крадіжка, із зали суду

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.